/Files/images/alna/IMG_4386.JPG/Files/images/alna/IMG_8702.JPG /Files/images/alna/IMG_8069.JPG /Files/images/alna/IMG_8068.JPG

Лекція для батьків «Жорстокість серед школярів»

У психології існують три основних пояснення природи агресії.

Перше об’єднує всі теорії психологічного тлумачення, засновником якого є Зигмунд Фрейд. У цих теоріях агресивність трактується як вроджена, інстинктивна здібність людини. За Фрейдом агресивність як невід’ємна характеристика людини потребує смирення та пригнічення силами всього суспільства (виховання в сім’ї, дитсадку, школі). Виховання повинно бути таким, щоб усі моральні основи суспільства стали внутрішніми цінностями особистості. Внутрішню енергію, котра проривається зовні у вигляді агресії — направляти в конструктивне русло: у захоплення спортом, в участь у спортивних змаганнях, у здорову конкуренцію.

Є й інша точка зору, її автор Долард. Згідно з його поглядами, агресія — це не автоматична поява потягу в організмі людини, а реакція на перепони, що з’являються на шляху до задоволення потреб, досягнення задоволення та емоційної рівноваги. (Ви потягнулися за цукеркою, але несподівано хтось встиг раніше вас. Ваша реакція?) Висновки з цього підходу — необхідно навчати підростаючу людину саморегуляції, шанобливому, терпимому, толерантному ставленню до оточуючих і до себе самого.

І нарешті, третій підхід. Його яскравий представник — американський психолог Бандура. Агресія являє собою поведінку, засвоєну у процесі виховання за допомогою спостереження відповідного засобу дії. Існують беззаперечні докази того, що якщо дитина поводиться агресивно і отримує при цьому похвалу, то ймовірність її агресії в майбутньому в аналогічних ситуаціях зростає в декілька разів. Постійне позитивне підкріплення певних агресивних актів урешті-решт формує звичку агресивно реагувати на найрізноманітніші збудники. Наприклад: якщо тебе хвалять кожен раз за те, що ти ображаєш менших — насамкінець це стане твоїм стилем поведінки. Висновки з цього підходу — огородити дитину від можливості спостерігати чи самій проявляти насильство та жорстокість.

Агресію можливо спровокувати різноманітними збудниками, її може спровокувати навіть температура повітря. Наприклад, дослідження ФБР США свідчать, що пік насильства припадає на спекотні літні місяці.

Є дві форми прояву агресії — пряма та непряма. Пряма — фізичне насильство, образи, суперечки. Непряма — це агресивна дія щодо предмета-замінника. Лиха Баба-Бабариха з «Казки про царя Салтана» — яскравий приклад непрямої агресії. Результатом же цього буде розрядка, звільнення від гніву. В Японії використовують опудала начальників на підприємствах. Робітник має можливість перенести свої образи на опудало начальника і звільнитися від гніву, що переповнює його. Можливо, це один із варіантів приборкання агресії в підлітків. Вибух агресії серед юнацтва — головна проблема сьогодення. Про приклади зйомок на мобільні телефони жорстоких побоїв чи злочинів доводиться чути мало не щодня.

У сім’ї, де панує любов, де з дитиною розмовляють і пояснюють їй, що у світі важливішим є добро, виросте морально сильна та хороша людина. З іншого боку, стримати наплив інтернет-жахів неможливо. А тому, як ви — батьки, так і ми — вчителі, повинні бути готові до того, що в один день до нас може підійти школяр і сказати: дивіться, який прикол. І одна неправильна реакція може назавжди залишити в дитині відчуття, що це добре. Страшно, проте реальність говорить сама за себе. І винні в цьому не діти, а ми — дорослі, продовжуючи бавитися у силові розв’язання проблем та заробляючи гроші на насильстві. А дітлахи лише спостерігають і повторюють. От тільки колись такі ігри вийдуть за рамки розваги, але тоді може бути пізно.

Жорстокість дітей

Агресія у дітей - це лише симптом тих глобальних моральних переорієнтирів, які відбуваються у нашому суспільстві, - мова йде про зміни психології людства.
Не раз можна почути, що саме діти та підлітки стали винуватцями бійки або грабіжництва, що маленький хлопчик з сусіднього дому замучив мале кошеня, або про те, як діти знущалися над своїми однолітками. Дитяча жорстокість інколи вражає… Тепер нікого не здивує, як з уст зовсім юних дітей можуть лунати образливі, в’їдливі слова, що ранять душу і викарбовують на серці страшні рубці, які не здатен загоїти навіть час. Жодна людська вада не повинна бути об’єктом висміювання. Та це розуміють, на жаль, лише дорослі. А як втовмачити це у голову підліткам, які живуть лише сьогоднішнім днем і звикли бурхливо висловлювати свої емоції, не задумуючись над наслідками?

Причина агресії


Деякі психологи вважають, що дитяча жорстокість розпочинається ще з народження дитини. В момент появи дитини на світ неприроднім шляхом (кесарів розтин), маля вже відчуває неприйняття цього світу, адже воно не пройшло той родовий шлях, який дозволяє дитині відчути готовність до першого ковтка повітря та першого променя сонця. З психологічного погляду, сам процес пологів - проходження дитиною родових шляхів, є дуже важливим. Це перші зусилля з боку дитини, спрямовані на подолання перешкод, які, за переконанням багатьох психологів, визначатимуть ставлення дитини в подальшому житті до досягнення цілей, вміння долати ускладнення.

Також деякі психологи переконані, що дитина сама по собі не може мати агресію, а лише накопичує її від своїх батьків та оточуючого середовища.
«Будь-яка сварка чи то грубіянство з боку батьків дитина всмоктує в себе як губка. Дуже важливий момент у формуванні особи відіграє поняття добра і зла. Нерідко трапляється таке, що дитя тягне за хвіст кошеня, відбирає красиву іграшку у слабкішого товариша, кидається яйцями в перехожих. До цих безневинних витівок батьки часто відносяться поблажливо, адже всі колись були маленькими і здійснювали дурниці».

Хоча деякі з гордістю можуть розповідати знайомим, який у них зростає сильний син: розбив ніс однокласникові – майбутній боксер-чемпіон. Та не головне, аби він був чемпіоном, головніше - стати свідомою людиною, яка може адекватно оцінювати ситуацію і нести відповідальність за свої вчинки.

Середовище любові

и можна допомогти дитяті позбавитися від жорстокості та агресії? Психологи вважають, що зменшити частоту використання агресивних дій не так вже і складно, варто лише встановити суворий контроль, ввести покарання.
«Але викорінювати погані вчинки лише покаранням не варто, дитина повинна зрозуміти, що світ сповнений не тільки жорстокості, а й любові. Ще з народження батьки повинні навчати дитину любити тварин, природу, своїх однолітків. Навіть якщо дитина в майбутньому зіткнеться з жорстокістю, що є неминучим, вона буде розуміти, що це погано і що так робити не варто. Такий підліток буде робити усе, аби з усіма жити в злагоді та турботі».

Отже, основне завдання щодо формування сприйняття світу у дітей все ж таки покладається на батьків. Саме вони повинні своїм прикладом показувати дитині, що любов є сильніша за зло та агресію.

Якщо ви помітили, що дитина має прояви жорстокості, неодмінно зверніться до спеціаліста – психолога, адже самостійно викорінити цю хворобу майже неможливо.
Профілактика агресивності та жорстокості серед неповнолітніх і молоді.
Перебудова нашого суспільства, пов’язана з переходом на ринкові відносини, призвела не лише до економічних та політичних змін, а й до змін моральних норм, поведінки людей, а особливо молодого покоління. Шкільні психологи, батьки, педагоги відрізняють; у дітей та підлітків зростає асоціальна спрямованість поведінки. Вони стали вразливішими та агресивнішими. Агресивні тенденції стали характернішими навіть для поведінки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Тому однією з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед психологами та педагогами, є проблема агресивності дітей.

Психологи-дослідники дедалі більше уваги приділяють вивченню самого феномена агресії, агресивних проявів і тенденції поведінки, питань профілактики агресивності.
Що ж таке агресивність? Термін “агресія ” чимало визначень. Учені психологи й досі дискутують з приводу термінологічного визначення агресивності.
Агресія- це фізична чи вербальна поведінка, пов’язана з необхідністю
( бажанням) завдати шкоди будь-кому. Існує два види агресії: ворожа
( агресія, збудником якої є злість; це агресія-самоціль) та інструментальна ( агресія , яка є засобом досягнення якої-небудь мети).

Тисячі видатних дослідників у галузі психології, психіатрії, юриспруденції вже давно зробили наукові висновки, в основі яких не тільки твереза логіка, але й наукові дослідження, підтверджені конкретними прикладами: телебачення, комп’ютерні ігри можуть бути джерелом деструктивної, антигромадської поведінки. Вони можуть призводити до спалаху необгрунтованої агресії, викликати залежність подібну до наркотичної, а в тих або інших життєвих ситуаціях стати конкретним прикладом застосування жорстокості й насильства.

Військовий експерт із психології вбивств Дейв Гросмак зауважив: “Коли дитина, граючись, убиває , вона переживає такі ж відчуття й такий вплив на психіку, як солдат або офіцер у бойових умовах”. Його думка не безпідставна, якщо враховувати той факт, що багато сучасних військових тренажерів для навчанню керуванню технікою, веденню бойових операцій, звільненню заручників-майже такі самі рольові комп’ютерні ігри, в які грають наші підлітки. Діти, які часто зустрічаються з жорстокістю в іграх, ймовірно розглядатимуть насильство як ефективний спосіб вирішення конфліктів, а агресивну поведінку вважатимуть прийнятою. Насильство в іграх веде до сприйняття, світу як місця, де панує зло й жорстокість. Крім того, зростає страх стати жертвою насильства, і в результаті стверджується психологія самозахисту й недовіри до навколишнього світу. Крім того в останні роки світова медицина фіксує й нову проблему, так званий синдром відео ігрової епілепсії (СВЕ) симптомами якого є головні болі, тривалі спазми мускулатури обличчя, порушення зору , а також характерні для епілепсії підозрілість, ворожо-агресивне ставлення до близьких, запальність.

Науково доведені приклади негативного впливу на психіку дитини, а також трагічні події змусили таких високорозвинених демократичних країн, як США, Японія, Великобританія, країн Євросоюзу прийняти нормативні акти, які регламентують поширення програм телебачення, комп’ютерних ігор шляхом експертної оцінки й присвоєння відповідного їхньому змісту вікового обмеження.

Проблема “дитячої агресивності” тривалий час була забороненою, тому потрібних досліджень і вітчизняній психології майже немає, а ті публікації на цю тему які друкуються є оглядом зарубіжних досліджень.

На превеликий жаль і наша традиційна школа обділяє турботою саме тих дітей, які найперше її потребують. Це, як правило, агресивні діти, які постійно зустрічаються із проявами неповаги чи брутальності по відношенню до себе в сім’ї. це діти зі складною долею, педагогічно заборонені, необхідно фізично та розумово відсталі. Саме таких дітей найбільше потрібна увага, турбота про їхнє емоційне здоров’я.
Психологічна служба нашої школи разом з пед. колективом, ведучи спостереження за різними віковими категоріями учнів та їхніми сім’ями, виясняючи умови проживання, співпрацюючи з органами місцевої влади проводить профілактику щодо дітей та батьків з деструктивною агресивною поведінкою.

Вся наступна робота з цією “групою ризику” це профілактика по виясненню, розумінню та розпізнаванню своїх агресивних імпульсів, мотивів агресії і корекція зняття негативних емоцій, способами розрядки власного гніву й агресивності, уміння керувати ними й направляти в бажане русло.

Для зниження внутрішньоособистісних суперечностей, емоційного напруження та розвитку навичок релаксації у школі створена “Ігрова кімната” де учні на перервах мають змогу зняти негативні емоції, розслабитися.

На годинах спілкування, батьківських зборах, з вчителями проводяться елементи тренінгу по подолання агресивної поведінки з використанням наступних вправ:
1. Вправа “Моя агресивна поведінка”
2. Вправа “від реагування негативних емоцій”
3. Вправа “Мотиви агресивної поведінки” П І “Техніки вікової корекції стр. 122-124.”
4. Навчання способом внутрішнього самоконтролю.
5. Пошук альтернатив поведінки (подумай про різні варіанти розв’язання конфліктів та складних ситуацій)
6. Передбачення результатів поведінки- ( подумай про наслідки негативні та позитивні – до чого це призведе, хто виграє, хто програє)
Для учнів систематично проводиться година спілкування та батьківські збори на тему: “Вплив інформаційно-комунікативних технологій на свідомість дітей та дорослих”

З діагностичною метою в початкових классах проводиться проективний малюнок “Моя сім’я” Де аналіз малюнку є не тільки засобом діагностики, але одночасно й засобом корекції, оскільки допомагає дитині краще зрозуміти свій внутрішній світ, розібратися в своїх переживаннях. На уроках образотворчого мистецтва в учнів розвивається почуття внутрішнього контролю і порядку. Малювання допомагає послабленню збудженості, розвитку зосереджуваності, довільності емоційно розгальмованих дітей.



Кiлькiсть переглядiв: 2346